|
Кінець ХІХ ст. знаменний тим, що у слободі помітно зростає освіченість населення. У 1898 році для побудови у Котельві жіночого училища було виділено 2243 руб.
Все ж на початок ХХ ст., як зазначав у своїй етнографічній статті “ Котельва – “Слобода – Левада” М.Ф.Сумцов, хоч Котельва була найбільш населеним пунктом Охтирського повіту ( близько 20 тис. населення ), та “промисловий прогрес” обійшов її стороною. Жодної заводської труби, відсутність телеграфу робили її відірваною від світу. Та й пошта ходила лише два рази на тиждень.
Проте в протипожежному відношенні вона впала в око етнографу. Адже почала обзаводитись черепичною та бляшаною покрівлею. Мала пожежну
Перші п’ятнадцять років ХХ ст. позначені особливим піднесенням економічного, соціального і культурного розвитку.
У серпні 1907 року створюється Котелевське товариство сільськогогосподарства. Воно ставило собі за мету допомогти селянину отримати якнайбільшу віддачу від землі. Мало склад сільськогосподарських машин і землеробних знарядь, насіння і мінеральних добрив, зерноочисний, прокатний пункти, парники для вирощування розсади, шкілку для вигонки саджанців плодових і декоративних дерев. Організувало переробку фруктів на вино, допомагало захищати сади від шкідників, та ін. У 1910 році за продаж товарів склад виручив 8742 рублі.
З 1908 року при товаристві почала діяти бібліотека. Газети, книги, журнали видавалися на руки читачам, яких на 1 січня 1911 року налічувалося більше 530 чоловік. Вони взяли 1238 книг з різних галузей сільського господарства.
Прагнення громади зробити життя кращим, заможнішим привело до створення Котелевського товариства споживачів.
Кількома роками раніше у слободі відкривається Котелевське друге кредитове товариство.
29 квітня 1912 року Котелевська громада порушила клопотання про відкриття у слободі змішаної гімназії. Але дозвіл отримала на відкриття реального училища. Це середній навчальний заклад ( 6-7 класів ). Програма його відрізнялася від гімназичної тим, що в ньому не вивчалися древні мови, але відводилося більше часу на вивчення математики, природознавчих наук і іноземних мов. Із спогадів старожилів відомо, що утримували його кілька заможних котелевців. Начальником училища був М.Ф.Федорів. Тут вивчали російську мову і літературу, історію, географію, математику, а також німецьку та французьку мови. Танцювати вчила класна дама. Також були запроваджені уроки фізкультури.
У Котельві потроху налагоджується і поштово-телеграфний зв’язок. А з 1913 року розпочала роботу телефонна мережа Охтирка – Котельва – Краснопілля.
Громада і земство продовжують вносити кошти в розвиток медицини. В 1905 році було виділено на будівництво другого корпусу лікарні на 12 ліжок 14450 рублів. Відкрито його на початку 1908 року. На утримання господарської частини лікарні у 1915 році було витрачено 3052 р. 52 коп.. Утримання 1 хворого в день обійшлося 1руб. 60 коп..
Та Перша світова війна, яка розпочалася у 1914 році, внесла суттєві корективи в економічно-соціальний розвиток слободи, адже значні кошти, трудові ресурси були кинуті на її ведення. Суспільно-політична криза в Російській імперії, яка загострилася на початку ХХ століття, вилилася в лютневу революцію 1917 р. Відмову царя Миколи від престолу і перехід влади до рук Тимчасового Уряду у Котельві сприйняли відносно спокійно. Навіть з надією на поліпшення справ. Адже без державної підтримки опинилися в досить скрутному становищі споживче, сільськогосподарське товариства, припинилося будівництво корпусів гімназії ( реального училища), сільськогосподарського училища. А головне, чекали котелевці справедливого розподілу землі. Але Тимчасовий Уряд діяв нерішуче. Тому майже одночасний приїзд у Котельву агітаторів Центральної ради, яка у листопаді захопила владу на Україні, і більшовиків збудоражив населення. Вирішення національного питання на певний час об’єднало навколо себе більшість громадян слободи. Але недостатність потужної агітаційної роботи, конкретних практичних дій, на фоні цілеспрямованої більшовицької пропаганди, стали причиною розколу громади. В січні 1918 року фронтовики С.А.Ковпак, Г.К.Бородай, Т.С.Підвальний згуртовують навколо себе революційно налаштованих недавніх солдатів та батраків і чинять збройний напад на Котелевську волосну управу, захоплюють пошту і проголошують радянську владу. Обирається ревком на чолі з В.А.Радченком. При ньому під керівництвом С.А.Ковпака створюється земельний комітет. Надто жорстоке ставлення до інтелігенції, дворянства спричинили відтік населення із Котельви. Національно свідомі селяни слободи, інтелігенція не сприйняли нову владу. Досить жорсткій критиці дії ревкому піддавав його член учитель Й.М.Федченко. Під час однієї із сходок стався стихійний бунт громади, котра забажала роззброїти наспіх створений червоногвардійський загін. Спроба виявилася невдалою. Через кілька днів бунт повторився на ринковій площі, але був придушений збройно. Та з підступом до Котельви австро-німецьких військ і гайдамак Українського Уряду гетьмана Скоропадського червоногвардійський загін відступив до Охтирки.
Нова влада підтримала крупного землевласника. Водночас досить рішуче взялася за вирішення суто національних питань. Організовуються курси для вчителів по вивченню української мови. В школах відмінено вранішню молитву, введено українську мову, завезено нові підручники.
Проте підтримка владою поміщиків, підірвала її авторитет. Їй перешкоджає в роботі новостворений партизанський загін. Приблизно в цей же час організовується банда А.Г.Пустовіта, яка відстоює ідеї анархізму.
У січні 1919 року австро-німецькі війська відступили з Котельви і більшовики знову відновили владу.
У липні більшовицькі загони не витримали натиску денікінців і залишили Котельву. Зненацька були захоплені голова ревкому А.В.Радченко і його заступник Г.З.Кашуба, член більшовицької партії. Після допиту, який тривав цілу ніч, на світанку 29 липня їх розстріляно неподалік волосної управи (парк Ковпака). Це був останній наліт біляків на Котельву. Громадянська війна практично закінчилася. Але повстанські загони, окремі групи (банди) продовжували чинити опір більшовикам, які націоналізуючи землю, знищуючи заможного селянина, застосовуючи здирницьку продрозкладку, практично руйнували сільське господарство. Школи, лікарні працювали без зарплати і опалення.
Відновлена радянська влада з кожним днем діяла впевненіше, рішучіше, навіть жорстко. Новостворений земельний комітет знову приступив до переділу землі. Частина котелевців переселилася в урочище Михайлове, де й започаткувала однойменний хутір. В цей же час забудовується хутір В’юнне.
Впроваджуються нові форми адміністративного управління, зазнають змін адміністративні межі. Починаючи з 1919 року у Котельві діють то одна то чотири сільських ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Але робота їх з громадськістю визнається недостатньою. З березня 1923 року Котельва стає районним центром, який відноситься спочатку до Охтирської, а згодом до Богодухівської округи Харківської губернії. Рівно через рік район знову був включений до Охтирського округу.
Із “Свєдєній для опрєдєленія сєлєній городского тіпа” складених у 1924 році, бачимо, що у Котельві налічувалося 22957 чоловік. З них хліборобів 73,1, інших соціальних станів – 26,9 відсотка. У 1923 році налічувалось закладів торгівлі: державних – 1, кооперативних – 2, приватних – 68. В них працювало – 71 чоловік; промислових закладів: кооперативних – 3, приватних – 38, з двигунами – 16, господарств обкладених сільгоспподатком – 1065.
Діяло 8 шкіл, на кожну з них припадало по 598 дітей шкільного віку. У сільськогосподарській школі навчалося 60 учнів.
На той час розгорнули свою роботу 5 політпросвітзакладів, де в основному працювали комсомольці місцевої організації, яка заново створена 6 січня 1922 року.
Влада надає чималої уваги боротьбі з неписьменністю.
У квітні 1925 року, у зв’язку з переходом на триступеневу систему управління, Котелевський район переданий до Полтавської округ.
В липні 1930 року Котелевський район розформовується, Котельва передається до Опішнянського району. 9 лютого 1932 року ВУ ЦВК прийняв постанову “ Про утворення областей на території УРСР ”. Котельва увійшла до складу Харківської області. У слободі на той час налічувалось понад 30000 населення
Боротьба з непокірним селянином все більше загострюється. Створюються так звані “буксирувальні“ бригади, які в своїй роботі по проведенню колективізації вдаються до радикальних заходів. В селян відбирали не лише зерно, але й квасолю, соняшникове насіння та інші продукти харчування. З осені 1932 року по липень 1933 року страшний голод хазяйнував у Котельві. Вимирали сім’ями, вулицями. Люди кидали обжиті місця і тікали на хутори, до міст. Але й там не багатьом вдавалося вберегтися від голодної смерті. Особливо потерпіли мешканці північно-західної частини Котельви, де ґрунти найменш родючі. На місці колишніх вулиць тепер шумить ліс. Осиротілих дітей поселяли у спішно створені патронати.
На фоні небаченої трагедії закладались підвалини соціалізму : організовувалась Котелевська машинно-тракторна станція ( МТС ). Їй було передано чимало будівель, забраних у репресованих громадян, а також садибу Пастухова, котру він передав під сільськогосподарську школу, яка вже була закрита. Політвідділ МТС розташувався по центральній вулиці слободи, в приміщенні нинішнього ощадбанку організували друкарню, де й виданий перший номер тиражки “ За більшовицькі колгоспи “.
23 серпня 1939 року Указом Президії Верховної Ради УРСР утворено Котелевський район з центром у Котельві. До складу району включено частину сільрад Опішнянського та Чутівського районів. На цей час у Котельві налічувалося 14833 жителі, що на 5460 чоловік менше ніж у 1926 році. А 26 лютого 1940 року вийшов перший номер районної газети “ За Сталінський Урожай ”. Її редактором призначено І.Ткаченка. 27 лютого відбувся пленум РК КП(б)У і ревізійної комісії. Пленум обрав бюро РК КП(б)У та трьох секретарів : Ф.А.Хоменка, Ф.І.Гудзенка, Д.А.Наливайка.
Розбудова району велася пожвавлено. 25 березня на Другій сесії районної Ради депутатів трудящих порушено клопотання про будівництво вузькоколійної залізниці від с. Колонтаєва до с. Котельва. З 11 квітня розпочала роботу Котелевська філія Державного банку.
Згідно бюджету району на освіту було виділено 1750000 карбованців, що на 213100 крб. більше ніж в попередньому році. На охорону здоров’я виділялося 629300 крб.
Життя у Котельві потроху налагоджувалося. Селяни звикали до роботи за трудодні, котрі мало що важили. Появилися перші передовики виробництва. Розпочинається радіофікація Котельви.
22 червня фашистська Німеччина без оголошення війни розпочала військові дії проти Радянського Союзу. 9 жовтня 1941 року Котельва окупована німецькими військами. Жорстоко впроваджувались нові порядки, формувались органи влади.
22 лютого 1943 року 309 Сибірська дивізія визволила село Котельву від окупантів, але 12 березня вимушена була відступити із зайнятих позицій. Вдруге радянські війська ввірвалися на північно-східну околицю села 12 серпня, а остаточне визволення наступило 9 вересня 1943 року
Після визволення жителі району, керівники установ, організацій, голови сільрад приступили до приведення в порядок доріг, вулиць, дворів, приступити до ремонту будинків, тваринницьких приміщень.
Звістку про капітуляцію фашистської Німеччини котелевці зустріли з надією на значне покращення умов роботи та рівня життя
Погода 1946 року не сприяла хліборобу. Тому обов’язковою постановою заборонялося до виконання державних планів не тільки продавати хліб та виробів із нього, але й соняшникового насіння. З осени було видно, що селянину доведеться голодувати. Із спогадів колишніх відповідальних працівників Котелевської МТС відомо, що зернових зібрали менше ніж у 1943 році. Молодь намагається за всяку ціну втекти із колгоспу до міста, де робітники отримували пайки. Але за це жорстоко каралися їхні батьки.
Із коротких інформацій преси про масові крадіжки зерна під час сівби, можна зробити висновок, що голод доводив людей до відчаю. Проте влада це замовчувала. В районці переважно йшлося про плани та досягнення. Зокрема у газеті за 12 січня 1947 року вміщена стаття “Котельва сьогодні”. В ній повідомлялося, що Котельва займає 45 кв.км. У ній 4 сільради і 15 колгоспів, які обслуговують 15 тисяч гектарів землі, є МТС, маслозавод, промислово-кооперативні артілі, 2 бібліотеки, райклуб, парткабінет, лікарня, амбулаторія, зубний кабінет, 2 дитсадки, 4 початкових, 2 неповносередніх, 1 середня школи. З вищою освітою працює 30 учителів і спеціалістів сільського господарства.
Котельва відбудовувалась повільно.
1947 рік для хліборобів був вдалим. По Котелевській МТС намолочено по 10,8 центнера зернових з гектара. За досягнуті успіхи в сільському господарстві були вручені ордени і медалі 30 виробничникам колгоспів
Наступного року котелевці готувалися до відкриття бюсту двічі Герою Радянського Союзу С.А.Ковпаку. Його зводили на центральній площі села, на місці знищеного у війну пам’ятника жертвам революції. В будівництві брали участь автор постаменту архітектор т. Колісниченко, скульптор В.Діденко. Ретельно готувалися до відзначення цієї події і культпрацівники, учасники художньої самодіяльності. Володимир Чупін написав вірш “Пісня про Ковпака”, а Федір Балашов поклав його на музику.
Початок п’ятидесятих років для котелевців був досить напруженим. Житлові проблеми потроху вирішувались. Налагоджувалось життя промислових підприємств. Проте різноманітні податки, позика, суботники та недільники без оплати праці лягали на плечі простої людини тяжким тягарем. Оподатковувались навіть фруктові дерева.
На цьому фоні зміни у Котельві кидались в око. Зокрема виросли добротні приміщення чайної, аптеки, готелю, адмінбудинку. Згодом будівельники передали в експлуатацію двоповерхове приміщення Першотравневої школи
(Котелевська гімназія № 1 ім. С.А.Ковпака). Організована і працює міжколгоспна будівельна організація, вже має в розпорядженні цегельний завод. Проходить укрупнення промартілей і колгоспів.
Розпочинається приплив робочої сили у колгоспи із західних областей України.
Починаючи з 1954 року в околицях Котельви ведуться геологорозвідувальні роботи по виявленню нафти та природного газу.
За офіційними даними у 1962 році у Котельві налічувалось понад 14,6 тисячі населення. У ній діяли промкомбінат, харчкомбінат, побуткомбінат, лісництво, деревообробний цех, райспоживтовариство, валяльно-повстяна фабрика, цегельний завод, сирзавод, міжколгоспна будівельна організація, олійниця, інкубаторна станція, РТС, 2 - середні, 3 - восьмирічні, 3 - початкових школи, райлікарня, будинок культури, 5 клубів, 12 бібліотек.
У зв’язку з укрупненням сільських районів, Котелевський район був ліквідований. Територія відійшла до Диканського та Зіньківського районів.
Розпочався швидкий занепад села. Ліквідовуються деякі установи, організації. Зокрема і районна газета “ За соціалістичну працю “. Розпочався відтік населення.
На ім’я Першого секретаря ЦК КПРС М.С.Хрущова було направлено груповий лист, у якому наводились факти доцільності відновлення району. А 4 січня 1965 року був знову утворений Котелевський район. Розпочалось відродження райцентру. Виходить районна газета під заголовком “ Народна трибуна “, зводяться сільські, бригадні клуби, налагоджене автобусне сполучення з Охтиркою, Сумами, Полтавою, Харковом та селами району. Відкрито дитячу музичну школу, розпочато будівництво дитячого садка-ясел на 140 місць, універмагу, широкоекранного кінотеатру на 600 місць, дороги з твердим покриттям та мосту через р. Ворскла, яка з’єднала Котельву з Полтавою. Тодіж було створено міжколгоспне шляхово-будівельне управління.
У 1968 році розпочато газифікацію комунальних будинків у Котельві. В наступному - здано в експлуатацію дорогу з твердим покриттям, що з’єднує Котельву з Пархомівкою. Це мало дуже важливе значення, адже колгоспи користувались послугами Пархомівського цукрозаводу. В селі відкривається скотозабійний пункт на 25 голів ВРХ в зміну з ковбасним цехом і холодильником.
Помітно змінюється обличчя Котельви, коли присвоїли їй в жовтні 1971 р. статус селища міського типу. А в грудні – нова радість : будівельники здали в експлуатацію приміщення поліклініки на 250 відвідувань на добу.
1972 року, аби забезпечити селище дешевим природним паливом, розпочато будівництво підвідного газопроводу високого тиску Рибальське – Котельва.
У семидесяті роки намітився глибокий прорив у соціальній і економічній сферах життєдіяльності котелевців. Продовжується електрифікація Котельви, стає до ладу база газобалонного господарства по обслуговуванню 500 установок, налагоджується повітряний зв’язок з Полтавою, Харковом та деякими районними центрами. У вересні 1970 року здано в експлуатацію приміщення Держбанку.
Виростають нові виробничі потужності, зокрема міжколгоспний комбікормовий завод. В результаті укрупнення, у селищі у 1975 році зменшилась кількість колгоспів. У 1987 році створюється Котелевське міжгосподарське об’єднання по агротехнічному та виробничому обслуговуванню господарств “Сільгоспхімія”.
Про підвищення економічного рівня свідчать новобудови. Зводяться дитсадки, адмінбудинки господарств ім. Леніна, ім. Жданова. Взагалі, у 80-ті роки селище зазнало помітного оновлення. Завдяки постійному піклуванню органів місцевого самоврядування про ріст виробництва і добробуту населення, освіту та культурне обслуговування і охорону здоров’я, введено в експлуатацію дитяче відділення на 25 місць з дитячою консультацією на 60 відвідувань в зміну. Терапевтичний корпус на 60 ліжок, прикрасила райцентр багатоповерхова будівля школи №1 на 784 місця, створено районний культурно-спортивний комплекс, побудовано критий ринок по вулиці Будьонного, знесено старий і здано в експлуатацію новий районний будинок культури.
З початком 90-х років на базі Котелевського філіалу Зіньківського СПТУ-41, по вул. Островського відкрито самостійне Котелевське СПТУ № 54.
Досить бурхливим видався наступний 1991 рік. 17 березня відбувся Всесоюзний референдум під час якого 86,84% жителів Котелевського району висловились за суверенну соціалістичну Україну в складі оновленого СРСР. На той час на Котелевщині проживало українців – 96, росіян – 2,9, білорусів – 0,4, інших національностей – 0,5 відсотка. Це було початком розпаду Російської імперії під гучною назвою Союз Радянських Соціалістичних Республік.
У зв’язку із спробою здійснення державного перевороту, було припинено діяльність : районного комітету комуністичної партії, комітету народного контролю і райкому комсомолу 24 серпня Україна проголошена суверенною, незалежною державою. Цю звістку котелевці в основній своїй масі сприйняли з великою радістю.
|