Кожен, хто у ці дні завітає до Палацу дозвілля «Скіфія», мимохіть зверне увагу на картини, що розташовані на стіні у лівій стороні фойє. Це полотна художниці Тамари Івницької, певний період життя якої пройшов на Котелевщині, у селі Милорадово.

А народилась Тамара Василівна 3 квітня 1905 року в далекому Азербайджані. Її батько був машиністом паровоза, а мати вчителькою.

Івницькі (Василь Онисійович та Ганна Михайлівна) імовірно мали українське походження, оскільки під час революції 1917 року вивезли Тамару до бабусі на Україну.

Її родина через ряд обставин часто переїжджала з місця на місце, тому Тамара Івницька проживала і в Казахстані, і в Узбекистані, і в Росії, і, зрештою, на Україні.

Після закінчення навчання у гімназії у Ленінграді, куди закинула доля, здобула дві вищі освіти за спеціальністю вчитель російської мови та літератури а також німецької і французької мови. Вчителювала у Ленінградській області і одночасно у самому місті протягом п’яти років навчалась у художній студії.

Роки окупації Тамара Василівна пережила на Україні. Працювала в різних селах вчителем російської мови та літератури. Чи не найважчим для неї став 1947 рік. Щоб якось вижити, виконувала різні замовлення для школи, колгоспу, магазинів, малюючи різні вивіски, плакати, тощо.

Особливо велику увагу приділила своїй творчості, коли пішла на заслужений відпочинок. Переїхавши наприкінці 60-тих років на постійне місце проживання у Милорадово, обравши техніку писання «наївне малярство», вирішила створювати портрети тих людей, які жили і трудилися поруч.

Т.В.Івницька — учасниця республіканських та міжнародних виставок. У 1972 році її картини були представлені на виставці у Полтаві. Неабияку історичну і пізнавальну цінність має її щоденник за 1946-47 роки, опублікований 16 грудня 1998 року в газеті «Україна молода».

Полотна народної художниці Тамари Івницької досить великі за розміром і кількість їх невідома, адже частину з них було подаровано та виставлено на продаж.

А серед тих, які нині знаходяться у Палаці дозвілля «Скіфія», такі: «Дев’ятикласниця Світлана» (Світлана Любченко) 1969 рік; «Студентка Лариса» (Лариса Терещенко) 1973 рік; «Доярка Катерина Книш» 1973 рік; «Колгоспний художник» (Павло Єгорович Басалик) 1974 рік; «Сільська вчителька» (Ольга Василівна Бондаренко і її син Роман) 1974 рік; «Віра Конотоп» (Віра Іванівна Конотоп) 1977 рік; «Вчителька Світлана Василівна Гапон» 1982 рік.

Перестало битись сер-це талановитої сільської художниці 18 жовтня 1985 року. Похована Тамара Василівна Івницька на кладовищі у Милорадовому. Її прекрасні, написані з любов’ю і теплотою полотна — яскравий слід, який залишила після себе на землі ця дивовижна і незвичайна жінка.