Одного дня, розбираючи пошту, оператори натрапили на лист, який всіх вкрай здивував. На конверті не було жодної літери. Назви населеного пункту, вулиці, прізвище — все було закодовано. Відправити листа назад — неможливо і вручити хтозна кому.

Звісно ж, цього разу я перебільшую, але таке може трапитись. Адже мають свій код країни, населені пункти, громадяни, навіть худоба і земельні ділянки.

То ж поки ми є і зовсім не перетворилися у рабів цифри, вивчаймо історію свого краю. Вона живе в назвах вашого села, окремих ділянках лісу, полів, вулиць.

Правда, назви останніх вам мало що повідають про історію рідного краю. Хіба що відкопаєте їх старі назви. На деяких із них  жили цілі роди. Колись вулицю Спичака, що у Котельві, із покоління у покоління населяли переважно міняйли, тому довгий час вона називалась Міняйлівською. Імена, прізвища першозасновників донині носять окремі села і вже зниклі хутори. Зокрема, у містечку Рублівці (Мала Рублівка) у 1682 році сотникував Андрій Дем’янов, котрий і заснував село Дем’янівку. Адже у «Смотренной книге» міст Охтирського полку на 1686 рік у ньому налічувалось лише 15 жителів.

Ряд хуторів, які знаходились в околицях Більська, теж названі прізвищами їх засновників. Зокрема, на території 3-ї Зіньківської сотні, Гадяцької сотні були хутори виборного  козака Івана Саранчі і вдови-козачки Саранчихи. У Куземинській сотні, куди входив і Більськ, мали хутори військовий товариш Холодовський і піп Холодовський.

Хутір Саранчівка у списках Більської волості числиться ще і в 1910 році. В ньому ж зустрічаємо хутір Марченків, який згадується ще і в 1926 році.

У першій Котелевській сотні у списках за 1764 рік записаний Василь Крупицький. Очевидно, цьому роду і належав кусок лісу під селом Деревки. Та й на річці Рубіжнє (Ворскла) урочище Кошиків Куток можна пов’язувати з родиною козака Олексія Кошикова, або Михайла Кошика, котрі згадуються під час перепису 1732 року.

Скоріш за все, Русавцева Могила, озера Шездине, Куцове (неподалік озера Моргунка) колись  належали  Трохиму Семеновичу  Русавцю, Марку Андрійовичу Шезденку, Василю Куцу.

У першій та другій Опішнянських сотнях Гадяцького полку згадуються хутори бунчукового товариша Каріцького та козаків Васьків. На думку автора, вони існували в околицях нинішнього села Шевченкове (Сінолицівка), де проходив кордон між полками Охтирським, Гадяцьким і Полтавським.

То ж не будьте байдужими до своєї історії, відкривайте її сторінки для себе і для своїх друзів і будьте всі духовно багатшими і сильнішими у своїй вірі.

Василь КОСТЮК.