Суботнього дня  учасники художньої самодіяльності Козлівщинського сільського Будинку культури завітали до Котельви з творчим звітом «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!». Концерт був наповнений цікавими номерами, які принесли багато позитивних емоцій.

Перші номери звіту присвятили Великому Кобзарю. Хоровий колектив (керівник Ірина Сіренко) хвилююче виконав пісню на слова Тараса Шевченка & ... Читати далі »

Напередодні Міжнародного жіночого дня на концертну програму Котелевського селищного Будинку культури ім. С.А. Ковпака завітало стільки людей, що глядацька зала не змогла вмістити всіх бажаючих. Це і не дивно, адже цей творчий звіт став такою собі прелюдією наступаючого свята. І кожна пісня, танець, гумористична сценка присвячувались єдиній і неповторній, добрій і ніжній, красивій і звабливій — жінці.

З привітаннями та ... Читати далі »

А ви знаєте, яку назву років шістдесят тому мала вулиця Руднєва? Багатьом літнім людям вона відома як Шилова.

Це прізвище родини гончарів, які мешкали на вулиці здавна. Ще в 1874 році тут влаштував майтерню з виготовлення глиняного посуду Кирило Григорович Шило. Для його випалки використовував два горна на 400 штук посуду. За рік робив 15-17 випалок. З-під майстерних рук з’являлися горщики, миски, макітри, кахлі тощо. Вироблений посуд продавав котелевським чумакам, які везли його у Таганрог та Крим.

Але ремесло не забезпечувало родині безбідного життя. Тому господар наймав ще й шмат землі.< ... Читати далі »

Рід Міллерів на території тодішньої Російської імперії бере початок ще за часів Петра І. Першим на російську службу був запрошений син прусського полковника із Кенігсберга Абрама Єгоровича Міллера на посаду артилерійського інструктора і брав участь у взятті Азова у 1696 році.

Один із носіїв прізвища Міллер —Дмитро Петрович, народився і виріс у Котельві. Пізніше він став відомим істориком, журналістом і белетристом. Своїми   дослідженнями історії Слобідської   України він зробив колосальний внесок у вивчення подій і фактів, що відбувалися і на території нашого краю. Не одне покоління істориків, краєзнавців, викладачів у своїх доробках посилаються на статті та книги Дмитра Петровича.

... Читати далі »

Незважаючи на те, що Малорублівський сільський Будинок культури нараховує порівняно невелику кількість учасників художньої самодіяльності, свої концертні програми для місцевих жителів вони охоче представляють на   свята, а після кількарічної перер-ви досить гідно виступили на сцені Палацу дозвілля «Скіфія» у рамках районного фестивалю «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!». Всього тринадцять народних аматорів підготували 21 художній номер.

... Читати далі »

Бачення українського майбутнього

Тарас Шевченко — самородок, дар Божий для українського народу, всього людства. Його Слово, як українська пісня – «без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа Слово». Велич Т. Шевченка з роками збільшується, важливість творів зростає. Шевченко залишається незмінною та актуальною опорою української ідентичності, соборності України. Правда, за комуністичного режиму та й нині, коли Україна ще у неорадянському, совковому павутинні, часто можна почути, що творче надбання     &nbs ... Читати далі »

Батько українського слова

Російський письменник М. Лєс-ков у статті «Остання зустріч і остання розлука з Шевченком», яка опублікована у газеті «Русская речь» у березні 1861 р., зазначив, що «українське слово набуло права громадянства, вперше пролунавши в формі ораторської промови над Шевченковою труною. З дев’яти промов, виголошених над могилою поетовою, шість було українською мовою. З інших трьох дві були виголошені російською, а одна польською, мовби на знак спільного горя слов’ян, що прийшли віддати останню шану українському поетові-страдникові.

Україн ... Читати далі »

Зоологічна зловісність

Цинізмом історичної, інтелектуальної обмеженості віє від листа В. Бєлінського: «Наводил я справки о Шевченко и убедился окончательно, что вне религии вера есть никуда негодная вещь. Вы помните, что верующий друг мой (М. А. Бакунин — В. Л.) говорил мне, что он верит, что Шевченко — человек достойный и прекрасный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин, стало быть, она может и из Шевченки сделать, пожалуй, мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке дол-жен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя и императора, другой — на государыню и императрицу. ... Читати далі »

Зоологічна зловісність

Цинізмом історичної, інтелектуальної обмеженості віє від листа В. Бєлінського: «Наводил я справки о Шевченко и убедился окончательно, что вне религии вера есть никуда негодная вещь. Вы помните, что верующий друг мой (М. А. Бакунин — В. Л.) говорил мне, что он верит, что Шевченко — человек достойный и прекрасный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин, стало быть, она может и из Шевченки сделать, пожалуй, мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке дол-жен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя и императора, другой — на государыню и императрицу. ... Читати далі »

Ідеологічна боротьба навколо творчості Тараса Григоровича Шевченка триває досі. Спершу була ідеологія імперської Москви, а потім — комуністичної, нині, по-суті, — неорадянська. Влада кожної системи намагалася приватизувати Шевченка, зробити з поета «вжиток»  на свою користь, «показати людям велику людину так спрепарованою, в такім соусі, щоб вона була їй цілком нешкідливою» — писав сто років тому у газеті «Наш голос» (1911,— ч.5) Дмитро Донцов. Далі він підкреслював, що «можна, розуміється, насмикати з «Кобзаря»  бажаних цитат і, уклавши їх у відповідний спосіб, зробити з Шевченка кого хочете, але не можна сфальсифікувати духу його музи. А сей дух, який віє з кожної сторінки його безсмертних творів, був диким, пристрасним, бурливим, могучим за силою протесто ... Читати далі »