Незважаючи на те, що Малорублівський сільський Будинок культури нараховує порівняно невелику кількість учасників художньої самодіяльності, свої концертні програми для місцевих жителів вони охоче представляють на   свята, а після кількарічної перер-ви досить гідно виступили на сцені Палацу дозвілля «Скіфія» у рамках районного фестивалю «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине!». Всього тринадцять народних аматорів підготували 21 художній номер.

... Читати далі »

Бачення українського майбутнього

Тарас Шевченко — самородок, дар Божий для українського народу, всього людства. Його Слово, як українська пісня – «без золота, без каменю, без хитрої мови, а голосна та правдива, як Господа Слово». Велич Т. Шевченка з роками збільшується, важливість творів зростає. Шевченко залишається незмінною та актуальною опорою української ідентичності, соборності України. Правда, за комуністичного режиму та й нині, коли Україна ще у неорадянському, совковому павутинні, часто можна почути, що творче надбання     &nbs ... Читати далі »

Батько українського слова

Російський письменник М. Лєс-ков у статті «Остання зустріч і остання розлука з Шевченком», яка опублікована у газеті «Русская речь» у березні 1861 р., зазначив, що «українське слово набуло права громадянства, вперше пролунавши в формі ораторської промови над Шевченковою труною. З дев’яти промов, виголошених над могилою поетовою, шість було українською мовою. З інших трьох дві були виголошені російською, а одна польською, мовби на знак спільного горя слов’ян, що прийшли віддати останню шану українському поетові-страдникові.

Україн ... Читати далі »

Зоологічна зловісність

Цинізмом історичної, інтелектуальної обмеженості віє від листа В. Бєлінського: «Наводил я справки о Шевченко и убедился окончательно, что вне религии вера есть никуда негодная вещь. Вы помните, что верующий друг мой (М. А. Бакунин — В. Л.) говорил мне, что он верит, что Шевченко — человек достойный и прекрасный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин, стало быть, она может и из Шевченки сделать, пожалуй, мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке дол-жен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя и императора, другой — на государыню и императрицу. ... Читати далі »

Зоологічна зловісність

Цинізмом історичної, інтелектуальної обмеженості віє від листа В. Бєлінського: «Наводил я справки о Шевченко и убедился окончательно, что вне религии вера есть никуда негодная вещь. Вы помните, что верующий друг мой (М. А. Бакунин — В. Л.) говорил мне, что он верит, что Шевченко — человек достойный и прекрасный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин, стало быть, она может и из Шевченки сделать, пожалуй, мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке дол-жен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя и императора, другой — на государыню и императрицу. ... Читати далі »

Ідеологічна боротьба навколо творчості Тараса Григоровича Шевченка триває досі. Спершу була ідеологія імперської Москви, а потім — комуністичної, нині, по-суті, — неорадянська. Влада кожної системи намагалася приватизувати Шевченка, зробити з поета «вжиток»  на свою користь, «показати людям велику людину так спрепарованою, в такім соусі, щоб вона була їй цілком нешкідливою» — писав сто років тому у газеті «Наш голос» (1911,— ч.5) Дмитро Донцов. Далі він підкреслював, що «можна, розуміється, насмикати з «Кобзаря»  бажаних цитат і, уклавши їх у відповідний спосіб, зробити з Шевченка кого хочете, але не можна сфальсифікувати духу його музи. А сей дух, який віє з кожної сторінки його безсмертних творів, був диким, пристрасним, бурливим, могучим за силою протесто ... Читати далі »